Найбільше люблю рожеві, Такі мені до душі. Я знаю, Все в житті швидко минає. Пліній Той, хто кохає по-справжньому хоч одну людину, кохає весь світ. Та я не стала так картати, Моя душа не вибачить мені, А так хотілось світ цей залишати, Та я недозволяла це собі. Творити хочеться, радіть Та суму нема куди діть Що краще буть коханим Чи любить? Почуття в серці збережу, Збережу любов свою.
Моя история о невзаимной любви. Анатолій Камінчук, Варвара Гринько, Світлана Кузьменко, Тетяна Бойченко, Надія Репета, Леонід Полтава, Олександр Олесь, Ганна Чубач, Наталя Забіла. Виражати думки на піску набережної смуги не по сезону, то довелося писати як завжди — словами… До речі, написати красиве мені вже хочеться давно. Мы с тобой не верим И не замечаем, что нашли друг друга, А теперь теряем. Всё напополам: Взгляды, тайны, речи.
Але ночі підступніші все ж… Ти це знаєш. Голос той, ніби кат, моє серце мордує невпинно. . Прошу тебе, повернися до мене швидше Я кажу тобі, а по щоці сльоза. Закохані, яким одного того, що вони разом, достатньо, щоб звичайна вулиця стала райським садом. Самотня, як місячна зірка Красива, як Мерлін Монро.
Я від душі тобі бажаю вдачі, І очі хай від радості лиш плачуть. Вони частенько сум буває навівають — Це навіть незалежить від прожитих літ. Жаль, но эта истина проста: Было время, я тебя любила… Но пришёл конец — прощай, мечта! І крізь роки швидкі Пронесу я рідну мову, Кобзареве вічне слово, Віру в Бога і надію, Що в душі моїй зоріє. І не вірилось нам, що у світі є місце журбі… Згасли зорі на небі, коли тебе з іншим побачив. Просто разом дві людини Без пояснень, без причини І в усьому вона лише винна.
Я улюбленої скоріше відішлю Кілька слів, дуже добрих і ніжних. Які терплячі люди ті, Які страждають в самоті, Яких покинула людина - В яких вона була єдина. Нехай нас чекають розлуки, расставанья, Нехай всі вважають, наша зустріч на біду. Буду згадувати я наші зустрічі, Твої очі і образ твій. Ану лиш, маленята, ви, знаю, молодці,— хто зможе відгадати всі загадки оці? Все зависит от уровня глаз И насколько открыты они. Ну, а ушедший кусает пусть локти, Что почему-то был не оценил Будет он вроде бы снова не против… Только другой для тебя будет мил. І разом йтимете у будні і свята.
Твій буйну вдачу, твої переживання Навіки стали важливі для мене. Чистота і оригінальність ідей, народжених сильними переживаннями, не знає меж в оригінальності. Ти для мене мрія і спокуса, Хочу, щоб ніколи не сумувала. Ніжні квіти конвалій складуться в вінки запашні. До хреста прибиває мене на Голгофі сідій. Раптом наш Юрась у крик: — Ой, ой, ой! Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік. Спочивали від неба на лоні пругких споришів.
І навіть чай без тебе не смачний. Сподіваюся, будемо разом ми, як колись. Що ти знайшлася, І відступили відразу всі печалі. Я для тебе, любов моя, на багато готовий, Дістати всі зірки яскраві на небі. Моя любов подолає муки пекла Заради того, щоб мовив: «Ти моя».
Я піднімалась з пилом в небо, А потім падала з дощем. З днем народження вітаю, В щасті жити лиш бажаю. Веселись, гуляй, радій, стань же ближчим до всіх мрій. І розкине весна перед ними зеленії шати. Вірші про кохання, картинки для душі, лише маленька частка з того, що на майбутнє маємо намір опублікувати на нашому сайті.